Ветеран цирку Ілля Березін: «поза ареною – не значить поза життям… ще буде парад алле!»

Пам’ятаєте слова пісеньки Суок з відомого фільму «Три товстуни»: «Коли дивишся з канату вниз, коли кричать із захватом «Бі-ііс», коли рядами гуляє сміх – ми, циркачі, щасливіші за всіх»? мабуть, у кожного з нас найяскравіші образи дитинства пов’язані з відвідуванням цирку. І зовсім не важливо, чи це було червоно-жовте полотно високої бані шапіто, чи біла кам’яна будівля. Ми, глядачі, милувалися пурпурним оксамитом арени в очікуванні захоплюючого видовища, яка через багато років ще буде приходити до нас у мріях. Хто з нас не пам’ятає легендарні «кола смерті», в яких мотоциклісти їздили всередині гучної величезної решітчастої корзини і утримували рівновагу на її прямовисних стінах? А фантастичні «жінки-змії», які збурювали потаємні мрії дорослих глядачів і незмінно викликали захват у малечі! А якими несамовитими оплесками ми винагороджували шаріварі – кавалькаду артистів – на самому початку вистави, передчуваючи магію циркової програми!

Так, ми любимо цирк за неймовірну відвагу повітряних гімнастів і затамовуємо подих, коли артист здійснює апфль наприкінці номеру – зривається з півкулі вниз, встигаючи в останню мить повиснути на прикріпленій мотузці. Ми регочимо разом з нашими дітьми чи батьками над блискучим гумором клоунів. Ми обожнюємо цирк за жагу експериментів в акробатичних номерах, ловимо поглядом блискучі булави і легесеньку пір’їну, що плавно падає з чарівного віяла, яке гойдається в руках канатоходця. Ми дозволяємо ілюзіоністам вводити нас в оману, тішимося над їх витівками і сміємося самі з себе. Ми захоплюємося міццю атлетів і відважним вольтижуванням вершників. Нас манять п’янкі аромати, екзотичні тварини і птахи, що відпрацьовують номер під вмілою рукою безстрашних дресирувальників. Ми на все життя проймаємося цим вічно манливим, шумним і незабутнім видовищем – цирком, з його реалістичністю і п’янкою магією, петардами, що вибухають, та пригоршнями кольорових конфетті. Ми живемо ним так, що для декого з нас він стає долею. Такі люди, які віддали життя цирку, є і серед підопічних МБФ «Єврейський Хесед «Бней Азріель». І сьогодні герой нашої розповіді – ветеран цирку, режисер-інспектор манежу Ілля Маркович Березін.

Ілля Маркович народився в одеській цирковій династії. Його дідусь був циркачем ще при «панах»: працював у цирку, який був подарований одним щедрим, багатим одеситом своїй дружині. У сім’ї дідуся було два сини, один з яких – Марк Березін – продовжив справу батька, став акробатом та жонглером. Цілком очікуваним було і те, що дружиною Марка Березіна стала дівчина з цирку. Для себе і своєї коханої дружини Марк розробив номер, в якому згодом брав участь і семирічний син Ілля. Значно пізніше, йдучи на пенсію, батьки подарували йому цей номер, з яким талановитий акробат і жонглер виступав на різних манежах необ’ємного Радянського Союзу та за кордоном. У дитинстві і юнацтві Іллі було так багато гастролей і переїздів, що хлопчик змінив понад 80 шкіл! Проте часта зміна колективів і викладачів не відобразилася на успішності дитини – Ілля добре закінчив школу і повністю віддав свій час улюбленій цирковій справі. За словами Іллі Марковича, тато був кращим учителем і партнером. Він був автором і режисером номерів, вчив і дружину, і сина тонкощам циркового ремесла.

Обдарований юнак виступав у програмах з відомими артистами цирку, зокрема з Ігорем та Емілем Кіо, які з часом стали його добрими друзями. Але ж як сталося, що талановитий акробат став режисером-інспектором манежу? Адже у більшості випадків шпрейхшталмейстер (з радянських часів – інспектор манежу) – колишній артист цирку, який вийшов на пенсію. Чому так? Адже, на думку звичайних глядачів, інспектор манежу – це людина, яка у чорному пафосному фраку оголошує красивим голосом номери артистів і нічого, окрім конферансу, більше не робить. Однак насправді це не так.

Для артистів інспектор манежу – це метке око арени і надійне плече під час виступів. Багато циркачів можуть дякувати за свої врятовані життя саме інспекторам манежу, до чиїх функцій входить спостереження за дотриманням правил техніки безпеки під час виступу, організація репетицій, контроль уніформістів, які виносять реквізит і готують наступний номер. Відповідальність інспектора манежу величезна. Рахуйте самі: він завжди повинен бути напоготові, щоб допомогти артистові, якщо у того щось йде не за планом у номері. Інспектор манежу повинен мати чудове володіння собою та холоднокровність – досить часто йому доводиться спілкуватися з тваринами, які знаходяться за межами кліток, не будучи їх дресирувальником! Одночасно, він повинен мати блискуче почуття гумору: беручи участь у клоунських репризах, він підігрує артистам. Також, що важливо, ведучий циркової вистави тримає ритм усього дійства, роблячи його динамічним, а у несподіваних випадках саме ця людина зобов’язана запобігти паніці серед глядачів.

«Одного разу звукорежисер під час виступу в одному з міст попросив мене оголосити номер Кіо. З якихось причин інспектора манежу у цей момент не було. Я оголосив цей номер, а також інші номери. А наступного разу вів вже всю програму. У 1977 році, у віці 27 років, вступив у Москві на курси «режисер-інспектор манежу». По завершенні курсів працював і працював у своєму номері, і в якості ведучого циркової вистави. А з 1981 року я став «чистим» режисером-інспектором манежу», – ділиться з нами Ілля Маркович. Дуже часто наш гість брав участь у номерах всесвітньо відомих ілюзіоністів Ігоря та Еміля Кіо. Так, до прикладу, був трюк «телефонна будка», під час якого на арені стояло дві бутафорські будки. «Я запитую у Кіо: «Чи можу я зателефонувати?» … Мобільних у ті часи не було… Ілюзіоніст дозволяв. Я заходив до однієї будки, а через хвилинку виходив з іншої, яка стояла на відстані. Численні знайомі мене запитували: у чому секрет? Але я ніколи і нікому не розкривав таємниці», – посміхається Ілля Маркович. Дуже багато циркових історій пам’ятає наш гість за 25 років своєї роботи на посаді режисера-інспектора манежу. Усі їх неможливо написати в одній статті. Та й чи варто? Ми впевнені, що творча зустріч з цією дивовижною людиною, сповненою енергії та шарму, дасть вам, любі читачі, достатньо приводів для приємних вражень. А ми раді запросити вас на цю зустріч, яка розпочнеться о 14.00 у нашому клубі 24 квітня 2018 року. Приходьте! Чекаємо на вас!

Ветеран цирку Ілля Березін: «поза ареною – не значить поза життям… ще буде парад алле!»

Читай також

Архів

Актуально

Соціально-культурні проекти

Потрібна допомога

Контакт