На стародавньому Сході відомі випадки, коли жінки приходили до влади. Так, в Єгипті правили Нітокріда (9-а династія) і Нефрусебек (12-а династія; 2000 р. До н.е. е.). Правління цих цариць відрізнялося тим, що вони в короткостроковому режимі завершували, прихо-дящій в занепад, династичний цикл. А ось наша Дебора була четвертим і самим прапора-тим суддею в Ізраїлі. І правила вона, без малого, сорок років і спокійно було в ці роки на Землі Обітованої.

Отже, наша розповідь про долю цієї дивовижної пророчиці відноситься до епохи Суддів (1272 - 1040 р.р. до н. Е.). Не минуло й ста років з часу блискучого походу Єгошуа бін Нуна (помічника Моше рабейну) і завоювання Ханаана. Багато подій відбулося за цей час. Земля Ханаанська була розділена на 12 наділів. Після смерті Єгошуа і ста-рейшін, єдність колін Ізраїлевих і солідарність їхніх духовних інтересів значно похитнулося. Побутові турботи кожного сімейства про себе затьмарювали громадські та духів-ні інтереси всього народу. Відсутність будь-якої загальнонародної і адміністративної влади ( «в ті дні царя не було в Ізраїлі» - і цим все сказано в Книзі Суддів) призводило до запус-тению в країні. Ніхто не думав про транспортних магістралях, про оснащення зброєю, про будівництво потужних укріплень навколо міст. Цей елементарний побут народу перед-представляв собою, образно кажучи, корабель без керма і вітрил на Каламутне грізними сти-хіямі море.

Жалюгідне цивільне і духовне становище ізраїльських колін ставало зручною мішенню для руйнівних нападів ззовні. При відсутності єдиного духовного і релігійного центру (до появи першого Храму пройде ще 200 років), євреї легко спокушалися «скромним» чарівністю аморального культу ідолопоклонників. «Погане справа не хитра» - народ швидко засвоював звичаї і звичаї ханааніїв і інших оточували племен. Світоч монотеїзму (віра в єдиного Бога) погрожував зовсім згаснути.

Але коли критична маса загрожувала підірвати підвалини будинку Яакова, з її середовища виокрем-лялісь мужі розважливі, обдаровані особливим мужністю, які збирали під свої прапори грізне військо. Ну і не тільки мужі ... Деякі з суддів намагалися підтримати в народі своєму, згасаюче від подуву язичництва, лампаду істинної віри і найчистіших моральних начал.

Саме це благородне діяння поставила собі за мету здійснити наша героїня - пророчиця, суддя і, нарешті, просто жінка Дебора, дружина Лапідот. З Книги Суддів ми дізнаємося, що жила вона на горі Ефраїма (молодшого сина Йосефа) між Рамою та Бейт-Елем. Символічно, що в цих місцях похована праматір Рахель. Робоче місце Дебори разме-щалось під пальмою - і сходили до неї сини Ізраїлеві на суд. У ці ж дні ханаанеи жорстоко гнобили північні коліна Нафталі, Звулун і Іссахара. На пустельних централь-них дорогах роз'їжджали патрулі царя Іавина на колісницях. В черговий раз кликали си-ни Ізраїлю до Б-гу. І звернувся народ до Дебори як до судді.

У Дебори з'явилася відмінна ідея. Вона закликає Барака (з коліна Нафталі), з-Біра 10-тисячний рать, яка дислокується на горі Фавор, що підноситься над Ізра-ельскою долиною. Її авторитет в народі незаперечний. Навіть Барак погоджується виступити в похід тільки після згоди Дебори очолити повстання: «Якщо ти підеш зі мною, то і я піду». Дебора не забула зауважити, що слава може дістатися жінці (згодом так і оцінив народ, успішний результат війни). Тепер про сам плані Дебори і розіграли-ся битві з ханаанеями.

Спочатку 10 тисяч єврейських воїнів сконцентрувалися на горі Фавор, чиї круті схили служили надійним захистом від колісниць противника. На другому етапі воїни долж-ни були перейти в гористу область Ефраїма і відвернути на себе сили ханааніїв на чолі з Сісрою від військового табору. Далі армія, яка розташувалася в області Ефраїма, повинна була просуватися на захід і залучати військо Сісри в долину Кішонський. Там на противника одночасно напали б все об'єднані сили євреїв. Дебора переконала кенанеянина (царя ке-нійцев) піти на військову хитрість. Він і повідомив Сісре про те, що Барак зосередив своє військо на горі Фавор і готується до нападу. Сісра попався в пастку і направив 900 колісниць і все своє військо до потоку Кішонський (річка в південно-східній частині Ізраельской долини, друга за довжиною річка Ізраїлю, що впадає в море в районі Хайфи).

Як тільки сили ворога здалися біля підніжжя гори, Дебора звернулася до Бара-ку із закликом: «Зберися з силами, адже сам Бог вийшов перед тобою». Барак на чолі 10 ти-сяч хоробрих воїнів кинувся в атаку і самі небеса допомагали йому. Ринув страшний лі-вень, берега переповнені від дощів річки перетворилися на в'язку трясовину, по якій колісниці не могли рухатися. Паніка охопила Сісру і його воїнів. Розгром був повним. Сісра біг піший і знайшов останній притулок у наметі Яелі, жінки кенеянина. Смілива жінка прибила колом сплячого Сісру. Але життя тим і хороша, що повна несподіваний ностей. Один з найбільш шанованих мудреців Тори, незаперечний авторитет в єврейському середовищі рабі Аківа є прямим нащадком того самого Сісри ...

Подвиг народу у визвольній війні був оспіваний у пісні Дебори - перлині їв рейского поетичної творчості: «Ізраїль отмщен, народ показав завзяття, поблагословіте Г-да ... Люблячі Його будуть як сонце, що сходить у силі своїй!» І запанувало спокой-ствие в країні на 40 років.

А тепер давайте перенесемося ще на 400 років тому за часів патріарха Яакова і згадаємо другу експедицію його синів до Єгипту за хлібом насущним. Яаков вручає їм як дарунок для правителя Єгипту (він ще не знає що це його улюблений син Йосеф) трохи бальзаму, прянощів і ... стільникового меду, так цінованого в тій країні. Ми всі захоплюємося працьовитістю і ефективною організацією, характерною для бджолиного вулика. Але до чого тут Дебора? Переклад з івриту цього славного імені і дасть відповідь на це питання. Неоціненний організаційний дар був притаманний нашій героїні. Вона створила і 40 років була ангелом-хранителем єдиного єврейського будинку на території 12 колін.

Так, ось така бджілка-мати в Ізраїлі царювала на Землі Обітованої 3000 років тому!