Наші волонтери Світлана Сємєнєєва, Світлана Бояковська, Людмила Воропай, Ірина Кузьменко, Ольга Казакова приїхали до бібліотеки імені Махтумкулі ЦБС “Свічадо” відділу культури Святошинської РДА, щоб разом з читачями бібліотеки згадати, почути й відчути.

Захід розпочала завідувачка - Лопата Юлія Володимирівна та передала слово Іванні Едгаровій.

У кожній родині сьогодні є своя рана війни. Саме тому в День пам’яті жертв Голокосту ми говоримо не лише про трагедію минулого, а й про її страшні паралелі з теперішнім. Про наслідки Голокосту та вплив на сьогодення. Ми згадуємо не лише 6 мільйонів знищених євреїв, а й тих, хто вижив. Частина їх свідчень стала основою для справедливого суду. І тоді здавалося, що подібне більше ніколи не повториться. Але сьогодні ми знову живемо у світі, де зло має обличчя, а війна - імена.

Волонтери підготували особливу програму - свідчення жертв Голокосту.

Це були цитати зі спогадів загиблих і малої частини тих, кому вдалося вижити.

Рядки, написані простими людьми буквально на порозі смерті, торкнулися кожного.

У залі не залишилося жодного байдужого серця.

Особливим і дуже зворушливим моментом зустрічі став несподіваний, але надзвичайно щирий жест. Одна з відвідувачок заходу - Третяк Надія Іванівна - написала вірш і наважилася зачитати його вголос. Це були рядки не з книжки - це голос людини, яка живе у війні, пам’ятає минуле й відчуває теперішнє серцем:

Минув ще день війни

Вже сонечко сідає.

Пташки не літають,

Бо ніч в права вступає.

Ревуть нічні сирени,

Виють і нервують.

Біжать люди в підвали,

Своє життя рятують.

Вулиці без світла,

Ворог мережі порушив.

Злякати хоче українців,

Но цим нас не задуше.

Нас не бентежить темрява,

Бо світло в наших душах.

Вогонь в серці не згасає -

До Перемоги нас рушає.