Петро Лещенко у «Театральних мансах»

Нещодавно у клубі МБФ «Єврейський Хесед «Бней Азріель» відбулася чергова зустріч з циклу «Театральні манси від Еміля Крупника». Цього разу розповідь стосувалася Петра Лещенка, відомого емігрантського співака з непростою трагічною долею.

Його популярність на просторах СРСР 30-40 років була приголомшливою. Підпільні «рентгенівські» копії грампластинок Лещенка розходилися небувалим накладом, казково збагачуючи нелегальних видавців. Мільйони радянських людей від Карпат до Курил, затамувавши подих, слухали забороненого «емігранта» – фокстроти і танго про кохання, проспівані ліричним чоловічим тенором. Під ці пісні, що лилися з труби патефону, танцювали у дворах та в комунальних кухнях, в інтелігентних квартирах та робочих гуртожитках.

Співак і танцюрист зі світовим ім’ям, виконував пісні угорською, румунською, німецькою, французькою, українською та російською мовами. Так сталося, що саме російські пісні створили для нього неймовірну підпільну славу в СРСР Сталінської епохи. Саме вони стали причиною його трагічної загибелі у застінках румунської ДБ.

Лещенко розпочав свою кар’єру у Кишиневі. Спочатку як танцюрист – гастролював Румунією у складі танцювальної трупи, потім виступав у Парижі, де зустрівся зі своєю першою дружиною – латишкою з Риги Зінаїдою (Жені) Закітт. Жені також була танцівницею, вони створили танцювальний дует і об’їздили з концертами Европу і Близький Схід – виступали у Константинополі, Адані, Смірні, Бейруті, Дамаску, Алеппо, Афінах, Салоніках.

Співоча кар’єра Петра Лещенко розпочалася на початку 30-х, коли у Ризі він познайомився з композитором Оскаром Строком. З цього часу співак поєднує концертну діяльність з роботою у студіях звукозапису. Париж, Берлін, Лондон, Відень, його платівки випускають кращі світові грамофонні фірми: «Columbia» (Великобританія), «Parlophone Records» (Німеччина), «Electrecord» (Румунія), «Bellaccord» (Латвія). Усього за життя Лещенко записав та видав понад 180 грамофонних дисків – своєрідний рекорд.

Ключовим моментом біографії артиста стали тріумфальні концерти в окупованій Одесі у 1942 році. Коли розпочалася війна з СРСР, і німці захопили Одесу, вона опинилася у румунській зоні окупації. Зрозуміло, що співакові, який виконував і російськомовні твори, хотілося розширити аудиторію. Ніякої політики у цьому не було, однак, т ривала війна, кожна зі сторін намагалася використати факт концертів у пропагандистській боротьбі. Німці з румунами хотіли показати, що під їх владою розквітає культурне життя портового міста. А це, у свою чергу, дуже не сподобалося Кремлю. Почалася контрпропаганда – у «Комсомольській правді» вийшла стаття «Чубчик біля німецького мікрофону», в якій Лещенка таврували останніми словами – «обірваний білогвардієць, колишній унтер, продажний лакей, кабацький хам, фашистський пропагандист, підручний німецьких окупантів, зрадник Батьківщини та свого народу» інший набір стандартних кліше. У сталінські часи така стаття означала заочний смертний вирок.

Три одеські концерти Лещенка пройшли з повними аншлагами у Російському драмтеатрі. Тут же, в Одесі, артист, який нещодавно розлучився з дружиною Жені, знайомиться з дев’ятнадцятирічною Вірою Білоусовою, студенткою Одеської консерваторії, музикантом, співачкою. Він закохується у неї, почуття виявляється взаємним. Закохані одружуються, Віра переїздить до Петра у Бухарест.

У вересні 1944, після звільнення Бухаресту, Петро Лещенко дав великий концерт для офіцерів Радянської Армії, але це його не врятувало.

26 березня 1951 року органи румунської держбезпеки арештували співака в антракті під час виступу у місті Брашів. За сольники в окупованій Одесі Лещенка звинувачували у зраді Батьківщині. А у 1952-му році була заарештована його дружина Віра Білоусова – вона вийшла заміж за іноземця Лещенка і стала громадянкою Румунії, що розглядалося як зрада Батьківщині.

Петро Лещенко скінчався у 1954 у тюремній лікарні Тиргу-Окна. Матеріали справи закриті до тепер і, де його могила, не відомо до сьогоднішнього дня…

А на зустрічі у нашому клубі глядачі, затамувавши подих, слухали розповідь про життя і долю Петра Лещенка, схвильовано дослухалися до його «медового» ліричного голосу, який виконував у запису знамениті хіти «Чубчик», «Черные глаза», «Все, что было». Пісні «У самовара я и моя Маша» та «Моя Марусечка» прозвучали у живому виконанні Еміля Крупника і Олени Вінн.

Наступна «манса» від Крупника звучатиме 13 липня у клубі Хеседу, її героєм буде Богдан Ступка.

Чекаємо на Вас!

Петро Лещенко у «Театральних мансах»

Читай також

Архів

Актуально

Соціально-культурні проекти

Потрібна допомога

Контакт