У Бабиному яру нас убивали. Тисячами й десятками тисяч. 75 років ми пам’ятаємо про це, й біль наш не вщухає.

 

Урочище в старому Києві між Лук’янівкою та Сирцем отримало сумну, хоча й всесвітню популярність як місце масових розстрілів у роки нацистської окупації. Тут вбивали і ромів, і військовополонених, українців і росіян, але в першу чергу, і в самих жахливих кількостях – євреїв.

 

Трохи історії. У середні віки на цьому урочищі стояв шинок. Ним володіла «баба» – у старій українській мові це слово власне й означало господиню питного закладу. У 1401 році вона віддала цю землю монастирю. Потім, аж до XVIII століття, урочище звали в народі «Шалена Баба» або «Бісова Баба». Назва, містичний зміст якої став зрозумілим лише в середині ХХ століття.

 

19 вересня 1941 німці зайняли Київ. Наприкінці вересня окупаційна влада заарештувала дев’ять головних київських рабинів, наказавши оголосити громаді: «Після санобробки всі євреї і їх діти, як елітна нація, будуть відправлені у безпечні місця …». 28 вересня по всьому місту були розклеєні оголошення, щоб 29 вересня всі євреї до 8 години ранку зібралися на розі Мельникової і Доктерівської з документами та цінними речами.

 

У цей час всім київським двірникам наказали дезінформувати населення про намір окупаційної влади провести перепис, а згодом переселення євреїв. У призначеному місці німці влаштували пропускний пункт і канцелярію. Людей пропускали групами по 30-40 осіб, відбирали у них особисті речі, наказували роздягтися, а потім заганяли їх палицями на край яру глибиною 20-25 метрів і розстрілювали. Щоб заглушити постріли і не створити паніку серед очікують своєї долі євреїв, німці включали музику і запускали в небо літак, який кружляв над яром, проводжаючи мучеників в останню путь. Після заповнення рову 2-3 прошарками тіл, їх засипали землею. За цілу добу нацисти не встигли розстріляти всіх прибулих на місце страти євреїв, тому тих, що залишилися, розміщували на деякий час у військових гаражах. 29-30 вересня німці, під командуванням штандартенфюрера Пауля Блобеля, за участю Київського куреня української допоміжної поліції під командуванням П. Захвалинського вбили в Бабиному Яру 33 771 чоловік. Масові вбивства тривали до самого відходу нацистів з міста.

 

Очевидці страшного злочину свідчили про те, що німецькі нацисти у матерів, що благали не вбивати дітей, відбирали немовлят і живими кидали в яр. Наймолодшій жертві трагедії було всього три дні: дитина народилася 26 вересня, а вже 29 вересня розділила трагічну долю своїх батьків. Найстаршій жертві, яка покоїться на дні обриву, було 103 роки.

 

У Бабиному Яру також загинули 100 матросів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, страчених в 1942 році, 621 член ОУН, серед яких українська поетеса Олена Теліга і її чоловік, а також п’ять циганських таборів.

 

Після війни радянська влада всіляко замовчувала єврейську трагедію Бабиного Яру – в 1950 році за рішенням міського керівництва урочище залили рідкими відходами прилеглих цегляних заводів. Яр перекрили земляним валом, аби не допустити затоплення житлових районів. Особливості вала і пропускна здатність дренажу не відповідали навіть мінімальним нормам безпеки.

 

Вранці у понеділок 13 березня 1961 року, через те, що сніги танули у великій кількості, вал не встояв під натиском води, і в результаті селевий потік висотою до 14 метрів ринув на Куренівку. Рідиною залило площу понад 30 гектарів, знищено понад 30 будівель, зруйновано трамвайне депо імені Красіна. Цю подію називають Куренівської трагедією, її масштаби теж замовчувалися довгі роки.

 

Знаменитий вірш Євтушенка 1961 року, який зв’язав Бабин Яр і Голокост, перекладений на більшість мов світу, змусив владу відмовитися від будівництва житлових будинків на місці розстрілів і поставити пам’ятник, виконаний в кондово-пропагандистському стилі радянського монументалізму. Про єврейський аспекті трагедії, звичайно ж – ні слова.

 

Сьогодні, через 75 років від дня трагедії, в урочищі встановлено близько трьох десятків різних пам’ятників, включаючи єврейську менору. Меморіальну дату трагедії відзначають на найвищому урядовому рівні – за участю президентів України, Ізраїлю та ще 4 країн.

 

МБФ «Єврейський« Хесед Бней Азріель» запрошує підопічних вшанувати пам’ять жертв Бабиного Яру на наших меморіальних заходах.

 

27 вересня в Клубі Хеседу в 12-30 почнеться програма «Попіл Бабиного Яру стукає до наших сердець» – вірші і пісні про Бабин Яр і Голокост. Про історію подій розповість волонтер Зоя Гутник, за участю Еміля Крупника, Віталія Новикова, Бориса Кессельмана, театральної студії «Дрейдл».

 

29 вересня під Палаці «Україна» відбудеться театралізований меморіальний вечір за участю Хору Турецького і Тамари Гвердцителі – запрошення для підопічних можна буде отримати у кураторів фонду.

 

30 вересня Клуб Хеседу запрошує підопічних на театральний спектакль про Бабин Яр, який покажуть студенти 5 курсу акторського факультету театрального університету ім Карпенка-Карого. Художній керівник Микола Рушковський, початок о 12-00.

 

Чекаємо на Вас. Нехай буде благословенна пам’ять про невинні жертви. Зіхронам ле враха.