Увечері, напередодні свята Лаг ба-омер, Країна Ізраїлю освітлюється вогнями десятків тисяч багать. Їх розпалюють школярі, які виїжджають на природу цілими класами у супроводі вчителів.
Це пов’язано з пам’яттю про знаменитого каббаліста раббі Шимона бар Йохая (Рашбі). Він помер саме цього дня, і, згідно з переказами, в момент смерті тіло його дивним чином зайнялося видимим стовпом полум’я. Його пам’яті присвячена також традиція, відвідувати місце, де він похований – гору Мерон у районі Цфата.
А ось безпосередньо саме свято Лаг ба-омер відзначається ще з часів Єрусалимського храму та пов’язане із традицією так званого «рахунку омера». «Омер» на івриті – «сніп», на другий день Песаха до Храму приносили сніп ячменю нового врожаю. Це був перший «омер», назавтра після нього храмові священики молилися за врожай і починали відлік днів «омера». Їх усього 49, від Песаха до Шавуота, по числу днів від Виходу з Єгипту – до отримання Тори.
Кожен день має свою порядкове число. На п’ятдесятий день до Храму приносили другий омер – сніп пшениці нового врожаю. Згідно Торі, час між першим омером і другим пов’язаний із великою кількістю обмежень: євреї всього світу дотримуються низки траурних звичаїв: не стрижуться, не проводять веселі гуляння та весільні церемонії.
Цей час зветься періодом трепету і надії, тому, що в ці сім тижнів вирішується доля всього року – бути йому врожайним чи ні.
А на 33-й день рахунку «омера» відкидаються всі обмеження, настає щось на кшталт перерви у тривожних семи тижнях – Лаг ба-омер, найрадісніше єврейське свято. У цей день, зокрема, ортодоксальні євреї вперше стрижуть своїх трирічний дітей.
У серці Хеседу завжди горить вогонь милосердя. Його теплом зігріваються наші підопічні. Хай не згасне він ніколи …